

Продукт со временем сниженной ценой

Насіння Столо́ва гірчи́ця...
Базова ціна
2,15 €
-26%
Ціна
1,59 €
(SKU: MHS 27 W)
Offer ends in:
Seeds Gallery Shop,
5/
5
<h2><strong>Насіння Столо́ва гірчи́ця білої, муштарда (Sinapis alba)</strong></h2>
<h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 180 (1г) насіння.</strong></span></h2>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;"><b>Столо́ва гірчи́ця</b>, або<span> </span><b>муштарда</b><span> </span>(пол.<span> </span><i lang="pl">musztarda</i><span> </span><<span> </span>італ.<span> </span><i lang="it">mostarda</i>) —<span> </span>приправа<span> </span>з насіння рослин<span> </span>гірчиці білої, (<i>Sinapis alba</i>),<span> </span>гірчиці салатної<span> </span>(<i>Brassica juncea</i>) та<span> </span>гірчиці чорної<span> </span>(<i>Brassica nigra</i>).</p>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;">Для приготування приправи використовують цілі, розмелені, стовчені або роздавлені зерна гірчиці, які змішують в пастоподібну суміш з<span> </span>водою,<span> </span>оцтом,<span> </span>лимонним<span> </span>або<span> </span>яблучним<span> </span>соком,<span> </span>вином<span> </span>або іншою рідиною, з додаванням<span> </span>солі<span> </span>та різноманітних<span> </span>прянощів. Приправа може мати колір від блідо-жовтого до інтенсивного оливково-жовтого та жовто-коричневого, смак варіюється від солодкого до пряного.</p>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;">Гірчиця відмінно поєднується з<span> </span>м'ясними стравами<span> </span>та<span> </span>сиром, її додають у<span> </span>салати,<span> </span>бутерброди<span> </span>тощо. Як інгредієнт гірчиця використовується під час приготування багатьох<span> </span>соусів,<span> </span>супів<span> </span>та<span> </span>маринадів. Гірчиця широко використовується в багатьох національних кухнях.</p>
<h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span class="mw-headline" id="Історія">Історія</span></h2>
<p>Гірчиця вирощувалася та використовувалася людьми здавна і була поширена усюди від<span> </span>Європи<span> </span>до<span> </span>Китаю. При цьому в Європі гірчиця була єдиною доступною гострою<span> </span>спецією<span> </span>з місцевої сировини. Першими соуси на основі гірчиці почали виготовляти<span> </span>римляни. З них найвідомішими є<span> </span>мурія<span> </span>з гірчиці і рибного розсолу та<span> </span>гарум<span> </span>з ферментованих риб'ячих нутрощів. Вимочені гірчічні зерна, за повідомленням<span> </span>Колумелли, також подрібнювали й змішували з оцтом. З IV століття до цієї суміші почали додавати мед і олію, а замість оцту — виноградне сусло (муст) — так була створена рідка гірчиця, або ж гірчичний соус<sup id="cite_ref-2" class="reference">[2]</sup>.</p>
<p>У XIII столітті визнаним центром виробництва гірчиці став<span> </span>Діжон. Про те, наскільки популярною була гірчиця в Діжоні, свідчать збережені з 1336 року письмові рахунки за 320 літрів гірчичної приправи, з'їденої гостями одної лише званої вечері у<span> </span>герцога Бургундського. У 1777 році в Діжоні було створено перше партнерське підприємство по виробництву гірчиці за оригінальною рецептурою з використанням білого вина, тут з'явилася і перша машина з виробництва гірчиці. У 1937 році для діжонської гірчиці була введена<span> </span>сертифікація справжності походження. Завдяки давній історії виробництва гірчиці Діжон вважається «гірчичною столицею світу».<sup id="cite_ref-Hazen_1-1" class="reference">[1]</sup></p>
<p>В<span> </span>Англії<span> </span>гірчиця з'явилася в XII столітті. Зерна гірчиці подрібнювали в<span> </span>ступці<span> </span>і посипали порошком їжу, подібно меленому перцю. Перша письмова згадка гірчиці знаходиться в книзі<span> </span><i>Forme of Cury<span> </span></i>, яку написав майстер-кухар короля<span> </span>Річарда II. Гірчичні зерна грубого помелу змішували з<span> </span>борошном<span> </span>і<span> </span>корицею, додавали воду, з гірчичного тіста скачували кульки та висушували. У такому вигляді заготовлену гірчицю було зручно зберігати, а в міру потреби з неї робили гірчичну пасту, розмочуючи кульки в<span> </span>оцті, вині або сидрі. Кращою вважалася гірчиця з<span> </span>хріном, яку робили в<span> </span>Тьюксбері: гірчицю звідси везли в<span> </span>Лондон<span> </span>та інші частини Англії. Ця гірчиця навіть удостоїлася згадки в п'єсі<span> </span>Шекспіра<span> </span>«Генріх IV»<span> </span>(частина 2).<sup id="cite_ref-Man_3-0" class="reference">[3]</sup></p>
<p>На<span> </span>Всесвітній виставці в Сент-Луїсі<span> </span>в<span> </span>США<span> </span>в 1904 році була представлена новинка — жовто-коричнева гірчиця, яку вперше в історії використовували для приготування<span> </span>хот-догів<sup id="cite_ref-Jordan_4-0" class="reference">[4]</sup>.</p>
<p>Згідно з даними<span> </span>Продовольчої та сільськогосподарській організації ООН<span> </span>(Food and Agriculture Organization, FAO) за 2016 рік, найбільшими виробниками гірчиці у світі є<span> </span>Канада<span> </span>(200 тис. т),<span> </span>Непал<span> </span>(150 тис. т),<span> </span>Росія<span> </span>(90 тис. т),<span> </span>Україна<span> </span>(40 тис. т) та<span> </span>М'янма<span> </span>(40 тис. т). Шосту та сьому сходинку розділяють<span> </span>Чехія<span> </span>та<span> </span>Китай<span> </span>із щорічним виробництво 20 тис. т насіння гірчиці. Україна у 2016 році експортувала 35,4 тис. т гірчиці, у 2015 році — 45,3 тис. т.</p>
<h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span class="mw-headline" id="Різновиди">Різновиди</span></h2>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;">Гірчицю виробляють з насіння трьох видів рослин родини<span> </span>капустяних —<span> </span>гірчиці білої,<span> </span>салатної<span> </span>та<span> </span>чорної.</p>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;">Чорна гірчиця<span> </span>(<i>Brassica nigra</i>), яку називають також справжньою або французькою, вирощується в Південній Європі, переважно в<span> </span>Італії<span> </span>та<span> </span>Франції. Її насіння дрібне, темне, має пекучий смак і запах, обумовлений високим вмістом синігрину. Цей вид використовується для виробництва високоякісної гірчиці, в тому числі<span> </span>діжонської гірчиці<span> </span>й соусу равігот<sup id="cite_ref-Алькала_6-0" class="reference">[6]</sup>. Виробництво чорної гірчиці пов'язане з певними складнощами: її стручки швидко розкриваються і значна частина врожаю втрачається. Тому часто в класичних французьких рецептах чорну гірчицю заміняють коричневою, або салатною.</p>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;">Гірчиця салатна (<i>Brassica juncea</i>), вона ж сиза або українська, а також коричнева, китайська, індійська. Являє собою досить великі зерна коричневого кольору, за кулінарними властивостями близька до чорної гірчиці, але містить меншу кількість синігрину. Часто продається у вигляді світло-жовтого порошку. З неї виготовляють звичайну столову гірчицю, вона частіше інших використовується в європейських рецептах. Салатну гірчицю вирощують в<span> </span>Україні,<span> </span>Середній Азії,<span> </span>Європі,<span> </span>Росії.</p>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;">Біла гірчиця (<i>Sinapis alba</i>), жовта, англійська гірчиця, походить з Європи, має велике світле насіння. На відміну від чорної та коричневої, смак білої гірчиці визначає глікозид синальбін, менш їдкий, що виявляється більш в смаку, ніж у запаху. Ця гірчиця використовується в маринадах, приправа з білої гірчиці найбільш популярна в США<sup id="cite_ref-McGee_7-0" class="reference">[7]</sup>. Велика частина світового врожаю білої гірчиці вирощується в<span> </span>Канаді<sup id="cite_ref-Man_3-1" class="reference">[3]</sup>.</p>
<h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span class="mw-headline" id="Сорти_готової_гірчиці">Сорти готової гірчиці</span></h2>
<p>Багато народів з часів середньовіччя мають власні традиції приготування і вживання гірчиці<sup id="cite_ref-McGee_7-1" class="reference">[7]</sup>. Смак сортів гірчиці може сильно відрізнятися в різних країнах. У більшості країн Європи та в США віддають перевагу м'якій гірчицю з великою кількістю всіляких смакових прянощів. В Україні, Польщі та Росії частіше вживають гостру гірчицю. В магазинах Чехії, навпаки, частіше зустрічається гірчиця з м'яким смаком.</p>
<p>Гостру гірчицю легко приготувати в домашніх умовах. Для цього гірчичний порошок розмішують до потрібної густоти з<span> </span>вином,<span> </span>оцтом,<span> </span>пивом<span> </span>або водою і дають настоятися близько десяти хвилин, додавши за смаком цукор. Таку гірчицю зазвичай готують безпосередньо перед подачею на стіл, тому що вона може видихатися досить швидко.</p>
<p>Рівень гостроти гірчиці прямо залежить від сорту використовуваного насіння. Жовте насіння (також називається білим) має найм'якіший смак. Тим часом коричневе та чорне насіння набагато гостріші. Склад рідини, що додається в гірчицю також має значний вплив на гостроту смаку<sup id="cite_ref-8" class="reference"></sup>.</p>
<ul>
<li>Американська жовта гірчиця готується з насіння<span> </span>білої гірчиці<span> </span>й оцту з великою кількістю цукру і підфарбовується куркумою, має рідку консистенцію.</li>
<li>Англійська гірчиця в Англії відома під назвою «гірчиця за старовинним рецептом». До її складу входять суміш м'якого і гострого гірчичного порошку і невелика кількість грубо подрібнених зерен. Гірчицю розводять яблучним соком,<span> </span>сидром<span> </span>або оцтом<sup id="cite_ref-Jordan_4-1" class="reference">[4]</sup>.</li>
<li>Баварська (мюнхенська) гірчиця виробляється із зерен білої гірчиці грубого помелу з додаванням<span> </span>карамельного<span> </span>сиропу, імбиру, перцю і ялівцю. Приправа готується при високій температурі, має дуже м'який солодкуватий смак.</li>
<li>Бордоська гірчиця — приправа із суміші білої і салатної гірчиці з естрагоном та цукром, замішана на суміші виноградного сусла з оцтом.</li>
<li>Гардан (донська гірчиця) робиться з додаванням<span> </span>розсолу<span> </span>солоних огірків.</li>
<li>Діжонська гірчиця<span> </span>(фр.<span> </span><i lang="fr">Moutarde de Dijon</i>) традиційно проводилася з чорної гірчиці та<span> </span>вержуса. Сучасна діжонська гірчиця базується на суміші насіння чорної і коричневої гірчиці, деякі сорти приправи містять біле вино. Діжонська гірчиця м'яка, елегантна, має тонку текстуру і багатий смак без надмірної кислотності, з легким присмаком трав. На експорт зазвичай реалізують більш м'які сорти. Найпекучіший варіант діжонської гірчиці набагато м'якший російської гірчиці<sup id="cite_ref-Man_3-2" class="reference">[3]</sup><sup id="cite_ref-Jordan_4-2" class="reference">[4]</sup><span> </span>.</li>
<li>Італійська фруктова гірчиця (італ.<span> </span><i lang="it">mostarda di frutta</i>) готується з гірчичного порошку, білого вина, меду й прянощів, та містить великі шматки свіжих, консервованих або сушених фруктів<sup id="cite_ref-Jordan_4-3" class="reference">[4]</sup>.</li>
<li>Китайська гірчиця — приправа з гірчичного порошку і води, гостра і не має нюансів смаку<sup id="cite_ref-Jordan_4-4" class="reference">[4]</sup>.</li>
<li>Провансальська гірчиця готується на основі бордоської з додаванням часнику, перцю, базиліка і меду.</li>
<li>Українська гірчиця — гостра приправа з порошку салатної гірчиці з додаванням оцту.</li>
</ul>
<h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span id=".D0.92.D0.BF.D0.BB.D0.B8.D0.B2_.D0.BD.D0.B0_.D0.BE.D1.80.D0.B3.D0.B0.D0.BD.D1.96.D0.B7.D0.BC_.D0.BB.D1.8E.D0.B4.D0.B8.D0.BD.D0.B8"></span><span class="mw-headline" id="Вплив_на_організм_людини">Вплив на організм людини</span></h2>
<p>При вживанні в ролі приправи гірчиця стимулює травлення, сприяє профілактиці запорів і кишкових інфекцій, покращує циркуляцію крові та знижує ризик захворювань серцево-судинної системи. Зовнішньо гірчицю використовують як зігрівальний засіб. У народній медицині насіння гірчиці застосовуються для лікування шлунково-кишкових захворювань, як проносний, блювотний та заспокійливий засіб<sup id="cite_ref-9" class="reference"></sup>.</p>
<p>Вживання дуже гострої гірчиці може викликати слинотечу, печію язика, піднебіння і горла<sup id="cite_ref-Hazen_1-2" class="reference">[1]</sup>. Всі частини рослин гірчиці, в тому числі зерна і гірчичний порошок, можуть викликати алергію і стати причиною анафілактичного шоку. З 2005 року продукція, що реалізується в<span> </span>Європейському союзі, у разі наявності в її складі гірчиці повинна мати вказівку про це на упаковці<sup id="cite_ref-10" class="reference"></sup>.</p>
<p><br><br></p>
MHS 27 W (1g)

- -26%